Ветеран-невролог на сеансі терапії для подолання вигорання після фронту
За чотири роки служби у 128-й бригаді лікар-невролог Василь Созанський пройшов найгарячіші точки фронту — від контрнаступу на Херсонщині до боїв під Соледаром. Сотні врятованих життів і вдячні дзвінки пацієнтів не врятували від глибокого вигорання. Готуючись до демобілізації, медик серйозно планував назавжди покинути професію.
Шлях до професії та виклик війни
Василь родом із Закарпаття, виріс у Миргороді на Полтавщині. У родині медиків не було, тому він обрав цей шлях через любов до біології. У 2005 році вступив до Харківського медичного університету. Після інтернатури викладав у коледжі, працював у приватних клініках Харкова, а згодом став завідувачем неврологічного відділення в Люботині. Паралельно вчився на гештальт-терапевта. Переїзд до Києва, одруження, народження дітей — усе перекреслив лютий 2022 року. Уже 3 березня Василь стояв під дверима військкомату.
Спочатку працював на медичній евакуації, згодом — у госпіталі в Запоріжжі. На стабілізаційних пунктах навантаження було шаленим: за першу добу херсонського контрнаступу — 286 поранених і 100 операцій на чотирьох столах. Під Соледаром місяць у суцільному пеклі, де кожне друге поранення було кульовим. Бригада втратила тисячу бійців за один місяць.
Повернення та нова роль
Після народження третьої доньки з’явилися підстави для демобілізації. Проте процес затягнувся на півроку через страх повернення. «Я вигорів ущент і панічно боявся повертатися до цивільного життя. Серйозно думав піти з медицини», — зізнається Василь. Порятунком став дзвінок побратима про програму «Медосвіта для героїв» медичної мережі «Добробут». Навчання за напрямом «Організація та управління охороною здоров’я» дало нові знання про менеджмент і лідерство. Сьогодні Василь уже четвертий місяць очолює філію медичного закладу в Києві. «Я відчуваю, що на своєму місці. Програма витягнула мене з прірви вигорання та показала, що після служби є розвиток», — каже він.
About the Author
