Літня жінка з коробками WFP на тлі скорочення фінансування ООН
В Організації Об’єднаних Націй заявили, що через скорочення фінансування доступ до гуманітарної допомоги втратили щонайменше 1 мільйон жінок та дівчат у всьому світі. Попит на підтримку при цьому зростає, йдеться у звіті ООН Жінки.
Результати опитування та ключові цифри
У публікації представили результати опитування 855 правозахисних жіночих організацій із 52 країн, що постраждали від криз та конфліктів. За даними ООН, близько 120 мільйонів жінок і дівчат потребують гуманітарної допомоги. Частина з них може залишитися без підтримки через найстрімкіше скорочення фінансування за всю історію.
Зміни почалися після втрати підтримки від найбільшого донора – США, коли адміністрація Трампа скоротила мільярдні виплати на іноземну допомогу. Подібні рішення ухвалили й інші країни-донори через фіскальний тиск і зростання витрат на оборону.
«Кожен долар, вилучений у жіночих організацій, – це долар, відібраний у постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, переміщених матерів, дівчат, яких змушують кидати школу, та громад, які борються за виживання», – сказала Софія Коллторп, керівниця відділу гуманітарної діяльності ООН Жінки.
Майже 9 із 10 організацій заявили, що більше не можуть задовольнити поточний рівень потреб. 60% допомагають меншій кількості людей, ніж до січня 2025 року, попри зростання попиту. 40% ризикують закритися впродовж наступного року через нестачу коштів.
65% організацій, очолюваних жінками, повідомили, що співробітники працюють без оплати. У 88% організацій погіршилося психічне здоров’я людей, яким вони допомагають. З 2025 року подвоїлася кількість випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. 62% організацій заявили, що безпечних просторів для жінок більше немає або їхня кількість зменшилася. Послуги із супроводу постраждалих від гендерно зумовленого насильства скорочуються.
Скорочення вплинуло і на 108 організацій в Україні: майже кожній другій довелося обмежити діяльність або призупинити програми. Найбільш вразливими групами вважають внутрішньо переміщених осіб, жінок у віддалених сільських районах та жінок віком від 60 років.
About the Author
