Шахрнуш Парсіпур, іранська письменниця та авторка роману «Жінки без чоловіків»
У віці 80 років померла іранська письменниця Шахрнуш Парсіпур. Цьогоріч вона увійшла до лонгліста Міжнародної Букерівської премії за роман «Жінки без чоловіків».
Життя та творчість
Шахрнуш Парсіпур стала однією з найвидатніших представниць сучасної іранської літератури. Авторку чотири рази ув’язнювали через феміністичні романи та критику патріархальних порядків. Видавчиня Деніз Роуз Генсен зазначила, що спадщина авторки «не має аналогів в історії літератури». «Її унікальне бачення та неймовірна сміливість були і залишатимуться дороговказною зіркою для багатьох людей. Зв’язавшись із нею лише кілька днів тому, я зрозуміла, що вона була завжди щедрою, теплою, прямолінійною, швидкою, блискучою. Нам буде її дуже не вистачати», — сказала вона.
Серед найвідоміших творів Парсіпур — «Жінки без чоловіків» та «Туба і значення ночі». Шахрнуш Парсіпур народилася 17 лютого 1946 року в Тегерані. Вона навчалася в Тегеранському університеті та здобула ступінь бакалаврині із соціології. Також вона вивчала китайську мову та культуру в Сорбонні. У 1969 році авторка опублікувала свою першу повість для молоді «Червоний м’ячик».
Парсіпур ув’язнювали чотири рази. Вперше — коли вона залишила роботу продюсерки на державному телебаченні на знак протесту проти страти двох іранських поетів таємною поліцією Савак. Крім того, один раз її заарештовували за режиму шаха та тричі за часів Ісламської Республіки. Без офіційних звинувачень авторка була ув’язнена на чотири роки та сім місяців. Цим досвідом вона поділилася в мемуарах «Тюремні спогади», англомовне видання яких заплановане на 2027 рік.
У 1994 році Парсіпур виїхала з Ірану до США. Тоді ж письменниця отримала премію Геллмана — Гаммета за захист свободи слова, а у 2003 році стала першою лауреаткою Міжнародної письменницької стипендії Університету Брауна. У 2010 році університет присудив їй почесний докторський ступінь. Авторка в останніх інтерв’ю розповідала про те, що іранські жінки вже суттєво змінили суспільство і здатні самі домогтися демократичних змін у країні. Крім того, Парсіпур виступала проти зовнішнього військового втручання в Іран і була переконана, що свобода має бути здобута самими іранцями.
About the Author
