Жінка розглядає старі фотографії дитини, відчуваючи ностальгію за минулим
Чи помічали ви, що майже ніхто не говорить про погане в минулому? Ностальгія за часом, який уже пройшов, і відчуття, що сьогодення гірше за те, що було раніше, — дуже поширене явище. І це не нова тенденція. Письмові пам’ятки, що датуються ще часами Гомера, свідчать: так звані «наративи занепаду» супроводжують людство вже тисячоліттями.
Чому нам здається, що раніше було краще
«У багатьох людських суспільствах минуле міфологізується. Сучасний світ часто сприймають як результат поступового занепаду після міфологізованої «золотої доби», — каже поведінковий науковець Університету Макао Чже Хун.
За словами Хуна, існує кілька пояснень. Одне з них — когнітивне викривлення «рожеве ретроспективне сприйняття». Люди схильні згадувати минулі події — навіть неприємні — позитивнішими, ніж вони були насправді. «Коли ми думаємо про минуле, ми схильні применшувати негативні моменти. Водночас щодо теперішнього люди більше зосереджуються на недоліках», — пояснює науковець.
Інші дослідження показують, що ностальгія посилюється в періоди нестабільності. Вона допомагає людям психологічно впоратися зі складними обставинами. Під час пандемії COVID-19 ностальгія стала своєрідним колективним механізмом адаптації. Деякі науковці навіть назвали це «ностальгійним сплеском COVID». Явище змінило музичні вподобання багатьох людей і сприяло новій хвилі популярності серіалів минулих десятиліть, як-от «Друзі».
Колективна ностальгія має не лише позитивні наслідки. Вона зміцнює групову ідентичність і згуртованість, але водночас підвищує сприйняття зовнішніх загроз. Політики нерідко використовують ностальгію як інструмент впливу, апелюючи до «кращих часів».
Ностальгія не передбачає переконання в занепаді
Ностальгію за «старими добрими часами» часто ототожнюють із розчаруванням сучасністю, але психологи вважають, що це різні явища. «Люди, які відчувають ностальгію, зазвичай не вважають, що життя невпинно погіршується», — пояснює професор Тім Вілдшут із Саутгемптонського університету.
Він порівнює ностальгію з «деклінізмом». Ностальгія ґрунтується на особистих спогадах і допомагає відчувати зв’язок із близькими людьми. Такі спогади створюють відчуття безперервності життя та оптимізму щодо майбутнього. Натомість деклінізм — це нереалістичне ідеалізування минулого в поєднанні з переконанням, що суспільство постійно деградує. Він пов’язаний із образою, невдоволенням і песимізмом.
Дослідження Вілдшута показали: ностальгія сприяє кращим соціальним зв’язкам і позитивнішому ставленню до нових технологій, зокрема штучного інтелекту. Деклінізм, навпаки, пов’язаний із опором змінам та інноваціям. «Ностальгія стає позитивним ресурсом, який допомагає рухатися в майбутнє, тоді як деклінізм породжує опір нововведенням», — зазначають автори.
Сьогодні світ переживає стрімкий розвиток технологій, політичну поляризацію та кліматичну невизначеність. Такі почуття — природна реакція людини на періоди масштабних змін, і людство переживає їх уже багато століть.
About the Author
