Максим Шварцман фотографує лавандове поле, помічаючи красу, яку інші не бачать
Максим Шварцман умів дивитися на світ інакше. Він знімав відео, фотографував, малював, писав прозу, грав на гітарі та цікавився історією — усе опанував самотужки, спираючись на природне чуття краси й форми.
Від Каланчака до Чернівців: шлях митця
Максим народився 17 жовтня 1987 року в селищі Каланчак на Херсонщині. Після розлучення батьків залишився з мамою й вітчимом. Щоліта їздив до батька в Одесу, гуляв старовинними вуличками й купався в морі. Після школи вступив до Одеського національного університету спочатку на географічний, а потім на історичний факультет. Коли навчався на четвертому курсі, мама померла від раку. Це надломило Максима — він не склав останнього іспиту й не отримав диплома. Працював кур’єром і кухарем.
2009 року переїхав до Чернівців. Тут знайшов себе в журналістиці, зустрів кохання й виховував дітей. Працював оператором на телебаченні ТВА, згодом у ТРК «Буковина», «Чернівецький Промінь» та агентстві АСС. Сам навчився знімати й виставляти світло так, що звичайна кімната ставала кадром із фільму. Дружина Марина згадувала: «Він був розумніший за багатьох людей із вищою освітою. Людина виняткової гідності».
Максим малював картини, грав на гітарі, розпочав фантастичну повість. На фронті написав оповідання «Не про війну». У 2010 році познайомився з Мариною на телебаченні. Одного спекотного липневого дня надіслав смс: «Несила більше терпіти. Я кохаю тебе, і можеш тепер ненавидіти мене все життя». За десять років подружжя народилися донька Софія та син Адам. Вони мріяли про будинок у селі з верандою.
На фронті та вічна пам’ять
Після повномасштабного вторгнення Максим добровільно пішов до військкомату. Служив у 107-й окремій бригаді ТРО, 92-му батальйоні. Воював на Харківщині та під Бахмутом. Побратими згадували його як ерудованого, небагатослівного, але мудрого чоловіка з добрим серцем. 15 липня 2023 року він загинув під Бахмутом у віці 35 років.
Поховали Максима 29 липня 2023 року на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців. Дружина та діти бережуть його листи, картини й спогади. У листопаді 2025 року в Чернівцях презентували коротнометражний фільм «Будучність України» за його сценарієм, а нещодавно вийшла збірка творів «Не про війну».
About the Author
